Поради педагогам

Корисні посилання

НА ДОПОМОГУ ПЕДАГОГАМ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

“Лепбук для реалізації завдань сталого розвитку дітей дошкільного віку”

Сьогодні система дошкільної освіти зазнає суттєвих змін. Важливим аспектом освіти є формування у дитини «навчити вчитися самому». Перед педагогом стоїть завдання навчити дитину ставити перед собою мету і завдання, знаходити способи їх вирішення, а головне знаходити потрібну інформацію для вирішення поставленого питання серед величезної кількості джерел інформації.

Сучасній дитині необхідно не стільки багато знати, скільки послідовно і доказово мислити, проявляти розумову активність. Зміст і методи навчання дошкільнят спрямовані на розвиток уваги, пам’яті, творчої уяви, на вироблення вміння порівнювати, виділяти характерні властивості предметів, узагальнювати їх за певною ознакою, отримувати задоволення від знайденого рішення. Коли дитина сама діє з об’єктами, вона краще пізнає навколишній світ, тому пріоритет в роботі з дітьми слід віддавати практичним методам навчання.

У зв’язку з цим перед нами педагогами стоїть завдання пошуку нових нестандартних форм взаємодії з вихованцями. На зміну традиційному приходить продуктивне навчання, яке спрямоване на розвиток творчих здібностей, формування у дошкільнят інтересу до творчої діяльності.

Одним з перспективних методів, які сприяють вирішенню даної проблеми, є лепбук.

Файли для завантаження:

Професійне мовлення педагогів

Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної культури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.

Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дитячого садка – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

Одним з основних механізмів оволодіння дітьми рідною мовою є наслідування. У дослідженнях основоположників методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку Єлизавети Михеєвої та Фелікса Шохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом систематично організованого мовлення дорослих. Автор однієї з методик розвитку мовлення дошкільників Муза Алексєєва відзначає, що, наслідуючи дорослих, дитина переймає не лише всі тонкощі вимови, слововживання, побудови фраз, але й ту недосконалість і помилки, які зустрічаються в їхньому мовленні.

Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від мовленнєвого середовища, яке останні створюють у дошкільному навчальному закладі. Видатні педагоги Єлизавета Михеєва та Євгенія Фльоріна особливу увагу приділяли створенню у дитячому садку розвивального мовленнєвого середовища як чинника розвитку мовлення дітей. На їхню думку, дошкільним працівникам необхідно ставити в обов’язок створювати таке середовище, в якому «мовлення дітей могло б розвиватися правильно і безперешкодно».

У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього.

До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

• якість мовного оформлення мовлення;

• ціннісно-особистісні установки педагога;

• комунікативна компетентність;

• чіткий вибір інформації для створення вислову;

• орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:

• правильність – відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

• точність – відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;

• логічність – вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо текстових зв’язків;

• чистота – відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення не літературної лексики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

• виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

• багатство – уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;

• доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника і та ін.).

До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування,його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.

Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.

Культурпо-гігієнічні навики

 Це важлива складова части­на культури поведінки. Охайність, утримання чистими обличчя, рук, тіла зумовлені не тільки вимогами гігієни, але й нормами людських взаємин.

         Педагоги і батьки повинні постійно пам’ятати, що прищеплені в дитинстві навички, зокрема культурно-гігієнічні, дають людині величезну користь упродовж усього її подальшого життя…

Виховання у дітей навичок особистої гігієни відіграє найваж­ливішу роль в охороні їх здоров’я, сприяє правильній поведінці в побуті, у громадських місцях. Зрештою, від знання і дотриман­ня дітьми необхідних гігієнічних правил і норм поведінки зале­жить не тільки їх здоров’я, але й здоров’я інших дітей і дорослих. Під час повсякденної роботи з дітьми необхідно прагнути до того, щоб дотримання правил особистої гігієни стало для них природ­ним, а гігієнічні навички з часом постійно удосконалювалися. Спочатку дітей привчають до дотримання елементарних правил: мити руки перед їжею, після користування туалетом, після про­ведення гри, повернення з прогулянки тощо. Дитині, якій випо­внилося більше ніж два роки, прищеплюють звичку полоскати рот питною водою після їжі, заздалегідь навчивши її цього. Діти старшого дошкільного віку усвідомленіше повинні ставитися до дотримання правил особистої гігієни: самостійно мити руки з ми­лом, намилюючи їх до утворення піни і досуха витирати, корис­туватися індивідуальними рушником, гребінцем, склянкою для полоскання рота, стежити, щоб усі речі утримувалися в чистоті. Формування навичок особистої гігієни припускає й уміння дітей залишатися завжди охайними, усувати неохайність у своєму одязі самостійно або за допомогою дорослих. Гігієнічне виховання і на­вчання нерозривно пов’язані з вихованням культурної поведінки. Змалечку дітей привчають правильно сидіти за столом під час їжі, ретельно, безшумно пережовувати їжу, уміти користуватися столовими приборами, серветкою. Дітям, які чергують у їдальні, потрібно уміти не тільки правильно накрити стіл і поставити по­суд, але й засвоїти, що, перед тим, як братися до виконання своїх обов’язків, необхідно ретельно помити руки з милом, упорядку­вати себе, причесатися.

Виховання культурно-гігієпічних навичок містить широке коло завдань, і для їх успішного розв’язання рекомендується ви­користовувати цілу низку педагогічних прийомів з урахуванням віку дітей:

  • безпосереднє навчання;
  • демонстрація вправи з виконанням дій під час дидактичних ігор;
  • систематичне нагадування дітям про необхідність дотримува­тися правил гігієни і поступове підвищення вимог до них.

Потрібно уважно стежити, щоб дошкільники точно і чітко ви­конували дії, дотримувалися правильної послідовності.

У молодшому віці діти найлегше засвоюють необхідні навички в спеціальних іграх. Важливо, щоб ці ігри були цікавими, могли захопити дітей, активізувати їх ініціативу і творчість. У стар­ших групах великого значення набувають навчальні мотиви. Про­те, для успішнішого формування і закріплення навичок гігієни впродовж періоду дошкільного дитинства доцільно поєднувати словесний і наочний способи, використовуючи спеціальний набір матеріалів із гігієнічного виховання в дитячому садку, різнома­нітні сюжетні картинки, символи. Під час гігієнічного виховання і навчання дітей педагог повідомляє їм різноманітні відомості: про значення гігієнічних навичок для здоров’я, про послідовність гігієнічних процедур у режимі дня; формує у дітей уявлення про користь фізкультурних вправ.

Для ефективного гігієнічного виховання дошкільників велике значення має і зовнішній вигляд оточуючих. Потрібно постійно пам’ятати про те, що діти в цьому віці дуже спостережливі та схильні до наслідування, тому вихователь повинен бути зразком для них.

Для закріплення знань і навичок особистої гігієни бажано давати дітям різні доручення. Навички у дітей швидко зміцню­ються, якщо вони постійно закріплюються в різних ситуаціях. Найважливіше, щоб дітям було цікаво, і щоб вони могли бачити результати своїх дій.

Обов’язковою умовою формування гігієнічних навичок у ді­тей, виховання звички до здорового способу життя є висока сані­тарна культура персоналу дошкільного закладу.

Ще одна важлива умова – єдність вимог зі сторони дорослих. Дитина набуває гігієнічних навичок під час спілкування з вихова­телем, медичним працівником, помічником вихователя, і, звісно, у сім’ї. Обов’язок батьків – постійно закріплювати гігієнічні на­вички, що виховуються у дитини в дитячому садку. Важливо, щоб дорослі подавали дитині приклад для наслідування, самі завжди дотримувалися цих правил.

ВИДИ КУЛЬТУРНО-ГІГІЄНІЧНИХ НАВИЧОК

Умивання:

  • учити дітей закочувати рукави;
  • намилювати руки до утворення піни;
  • набирати в долоні потрібну кількість води;
  • умивати обличчя обома руками;
  • мити руки до ліктя з милом;
  • мити шию і вуха;
  • досуха витирати руки;
  • користуватися особистим рушником;
  • не струшувати воду з рук.

 

Чищення зубів:

  • учити дітей набирати зубну пасту на щітку;
  • правильно чистити зуби щіткою;
  • полоскати рот.

 

Причісування:

  • учити дітей зачісувати волосся, якщо воно розпатлане;
  • розчісувати волосся і заплітати коси;
  • стежити за станом волосся.

 

Одягання:

  • учити дітей бути охайними;
  • вішати одяг на спинку стільця і складати на сидінні колготки;
  • зав’язувати шнурки черевиків на бантики;
  • зав’язувати і розв’язувати мотузочку на зимовій шапці;
  • застібати та розстібати ґудзики на нижньому і верхньому одязі;
  • зашнуровувати та розшнуровувати черевики;
  • надягати і знімати одяг;
  • узуватися;
  • самостійно або за допомогою дорослих усувати недоліки в одязі;
  • складати одяг правим боком;
  • дотримуватися раціональної послідовності під час одягання та роздягання.

 

Чищення і миття взуття:

  • учити дітей очищати взуття від бруду після повернення з ву­лиці в приміщення;
  • протирати вологою ганчіркою взуття, що забруднилося;
  • мити взуття, не заливаючи воду всередину;
  • намащувати черевики кремом для взуття;
  • начищати черевики щіткою до блиску.

 

Догляд за верхнім одягом:

  • учити дітей зчищати пил із верхнього одягу щіткою для одягу;
  • стежити за чистотою і привабливістю одягу.

 

Прибирання ліжка:

  • учити дітей розстеляти ліжко перед сном;
  • складати простирадло;
  • розпрямляти простирадло після сну;
  • струшувати простирадло;
  • складати ковдру навпіл;
  • прибирати ліжко після сну.

 

Їжа:

  • учити дітей мити руки перед їжею;
  • акуратно їсти;
  • брати хліб і накладати їжу в тарілку стільки, скільки з’їси;
  • жувати із закритим ротом;
  • користуватися серветкою;
  • правильно сидіти за столом;
  • користуватися ложкою, виделкою, столовим ножем;
  • ретельно пережовувати їжу.

 

Пиття:

  • діти повинні ополоскувати склянку перед використанням;
  • наливати води в склянку стільки, скільки вип’єш;
  • пити, не обливаючись.

 

У туалеті:

  • діти повинні вміти користуватися туалетним папером;
  • мити руки після відвідування туалету.

Утримання носа в чистоті:

діти повинні вміти своєчасно користуватися носовою хусткою.

Зміна одягу з урахуванням погодних умов:

  • учити дітей одягатися тепліше, якщо похолодає;
  • на сонці носити головний убір;
  • піднімати комір за вітряної погоди;
  • знімати зайвий одяг, коли спекотно.

Утримання особистих речей у порядку:

  • діти повинні завжди прибирати за собою;
  • дбайливо поводитися з кожною річчю;
  • класти речі на місце;
  • розташовувати їх таким чином, щоб було зручно ними корис­туватися.

Перехід навичок у звички досягається систематичним повто­ренням їх в однакових або схожих умовах. Якщо, наприклад, дитину навчили акуратно складати кубики до коробочки або ящи­ка і вимагають робити це щоразу після гри, то поступово у неї закріпиться звичка, вона почне складати кубики без нагадування дорослих.

Поки звичка не закріпилася, дитина потребує контролю і вка­зівок дорослих, а також заохочення, похвали, схвалення.

Увічливість, доброзичливість, розмірене спокійне мовлення вихователя, охайний зовнішній вигляд, порядок у групі мають велике значення у формуванні культурно-гігієнічних навичок у дошкільників.

        

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

Органи влади та установи:

Міністерство освіти і науки України — http://www.mon.gov.ua

Управління освіти і науки Сумської міської ради – http://osvita-sumy.in.ua

Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти — http://www.soippo.edu.ua

Інститут інноваційних технологій і змісту освіти — http://iitzo.gov.ua/

Електронна реєстрація в дошкільні навчальні заклади — https://reg.isuo.org

Міська Рада — http://meria.sumy.ua

Сумська обласна державна адміністрація — http://sm.gov.ua

Інформаційно методичний центр — http://sumy-imc.jimdo.com

Розвиток дитини:

Монтессорі-освіта — http://ukr-montessori.com

Сайт дбайливих батьків – http://ditvora.com.ua

Усе що ви маєте знати про дітей – http://mama-tato.com.ua

Острів знань — http://ostriv.in.ua

Освітній портал — http://www.osvita.org.ua

On-ландія — http://disted.edu.vn.ua/media/bp/html/etusivu.htm